Ти підеш,як колись на
світанні,
І захочеться плакать
мені,
Ти підеш,як те лисття
останнє,
Що спадає у синій імлі.
Ти до мене приходиш
щоночі, у ві сні
обіймаєш
мене,
Ти цілуєш заплаканні
очі,
і я знов обіймаю тебе.
А коли ж я прокинусь
під
ранок, і злетить
пелена
та з очей.
Знов настане
туманний
світанок,
Лиш мені не хвата тих
ночей.
Ще колись ми з тобою
стрічались,
і кохання безмежне
було.
Ти згадай,як тоді
цілувались...
Та нажаль те кохання
пройшло...
Опубликовал:
