Гуцул

Світить місяць над горами,
Світить, ясно сяє.
А гуцул жене отару,
На сопілці грає.
Він заграє, заспіває,
Пісню про страждання,
А гуцулка все чекає,
Мріє про кохання.
А ті гори - крутогори
Вітер обіймає,
Там гуцулка чорноока
Вівчара шукає.
А вівчар жене отару,
На сопілці грає,
Він думає про дівчину,
Що його кохає.
Та дівчина йде на зустріч
До свого милого,
Заквітчала свої коси,
Щоб не впали роси.
Коси довгі до пояса
Дівка розпустила,
Заквітчана й дуже гарна,
Щира й дуже мила.
-Добрий вечір, гарний вечір
-Мовила дівчина.
Я прийшла на звук сопілки,
Бо ти ж граєш дзвінко.
Той вівчар заграв ще краще,
Про кохання вічне,
Щоб почули усі гори,
Річки та потічки.
А в нас на полонині
Є всього багато,
Приїзджайте щирі люди,
Гостинно гуляти.