Зозуля

На війні афганській все бомбило -
Штабелями воїни лежать.
Та, на жаль, не станеться вже диво,
Гірко мами плачуть, чайками ячать.
Стеляться тумани над водою,
Впала вже роса на береги.
Виглядала мама свого сина,
Все вдивлялась у курні шляхи.
Синку рідний, мій ти прехороший
Я ж тебе чекатиму завжди.
Не забудь стежиночки до хати,
Синку рідний, де ж ти є, прийди!
Повертайся сину в дім батьківський,
До родини й неньки повертай.
Якщо тобі дуже буде важко,
Не забудь за Бога й рідний край.
А зозуля близько так кувала,
Жалісно вона кує й кує.
Та матуся нічого не знала,
Де синок загинув і коли.
Мама довго так чекала сина,
Слізьми омивала береги.
Знову та зозуля закувала,
Синку рідний, озовись, прийди!