Буяє цвіт

Калина моя пишно зацвіла
Немов вбрання її ці шати.
Моє серденько тихо завмира,
Ліричну пісню заспівала мати.

Як можна не любити ці пісні?
Чи можна не любити Україну?
Своє серденько віддаю тобі,
Моя чарівна, Україно - ненько.

Буяє цвіт калини навесні,
А я стою на батьківськім порозі.
Я пам'ятаю батьківські слова,
І плачу гірко, витераю сльози.

Бо Україна в кожному є з нас,
Цвіте й рясніє в серці українця,
А хто продасть цю Україну з нас,
Господь скарає й не пробачить нас.

Вже Богородиця зійшла з небес,
Покровом грішну землю всю покрила.
Благословила Русь Святую назавжди,
Бо ця країна православна навіки.

За гроші можна все купить, продать,
Продати свою грішну душу можна.
Та неможливо совісті купить, продать
Вона не продається - це ж від Бога.

Як я люблю свій рідний край,
Люблю я щиро неньку - Україну,
Що вишите життя дала мені,
Навчила гідно жити на землі.

Калина моя пишно знов цвіте,
Вбирається щороку вона в шати.
Моя душа співає кожен день,
Ліричні пісні, що співала мати.