А мати жде.
Вступ.
1.
Виряджала мати сина, йди, служи синочку мій,
Рідну землю боронити – це обов’язок святий.
Раптом випав серед літа на троянди білий сніг,
Син із війська не вернувся вже на батьківський поріг.
Приспів.
А мати жде, а мати виглядає,
Чаїнок хвилить мамина душа.
Тривожно серце з болю завмирає,
Пішов солдат і не сказав - Прощай!
А мати жде, все ж, вигляда синочка,
Пішов у вічність в сяйві юних літ,
Лишилась мамі вишита сорочка,
Шинеля сіра, наче моноліт.
2.
Посивіла з горя мати, болем зойкнула душа,
Бо згадала як, маленьким, син на встріч їй поспішав.
Небо плакало дощами, гасли зорі у горі,
Носять квіти на могили українськи матері.
Приспів.
Модуляція.
Програш.
Приспів.
А мати жде, а мати виглядає,
Чаїнок хвилить мамина душа.
Тривожно серце з болю завмирає,
Пішов солдат і не сказав - Прощай!
А мати жде, все ж, вигляда синочка,
Пішов у вічність в сяйві юних літ,
Лишилась мамі вишита сорочка,
Шинеля сіра, наче моноліт.
А мати жде, все ж, вигляда синочка,
Пішов у вічність в сяйві юних літ,
Лишилась мамі вишита сорочка,
Шинеля сіра, наче моноліт.
|
Платные заказы
Предложения мастеров
-