Минусовка «Федорченко Евгений – Пісня про батька».

 

Прожив на світі я чимало
І завжди друзів добрих мав,
Та назавжди лишив у серці
Слова, що батько мій казав:

"Де б ти не був, добро і доля
З тобою поруч щоб були!
Шануйся синку, пам'ятай же -
Не осором моєї сивини."

Вже підросла маленька доня,
І син дорослий зовсім став...
Та їм завжди я нагадаю,
Слова, що батько мій казав.

"Де б не були, добро і доля
Із вами поруч щоб були!
Шануйтесь діти, пам'ятайте -
Не осоромте батька сивини."

Життя біжить так швидкоплинно,
Така стрімка його хода,
І з кожним днем все гірше й гірше
Стає в мене сива голова.

Де б не були, добро і доля
Із вами поруч щоб були!
Шануйтесь діти, пам'ятайте -
Не осоромте батька сивини.

Речитативом:
Ало, добрий вечір, тато!
Що, не впізнали - це я.
Приїхати?
Приїхати не зможу.
Ну бачите, часу нема.
Онуки?
Онуки вже підростають.
Старша мене наганя.
Молодший?
Молодший гасає.
Приїхати?
В них часу нема.
А як твоє серце?
Як серце, питаю?
Що кажеш?
От тобі на...
То може б ліки купити?
Як то пенсії нема?
Що ж ви мені не сказали?
Були б написали листа.
Не чую.
Кажіть голосніше.
Ну як це, на марки нема?
І може я, колись з літами,
На небо к богу відлечу,
Та залишу на довгу згадку
Пораду батьківську свою:

"Де б не були, добро і доля
Із вами поруч щоб були!
Шануйтесь діти, пам'ятайте -
Не осоромте батька сивини.