Минусовка «Мороз Алёна – Колюче терня (Wyacheslav)».

 

Терня біло-біло зацвіло весною.
Посміхнулось щастя і мені з тобою:
У весільнім вальсі пелюстки кружляли
І на стежку долі стиха опадали...
Та у непогоду, в час глухої ночі,
Приблудила зрада в образі дівочім:
Твій забрала розум, серце зчарувала,
А квітучу гілку колючками вбрала.

Загубила перстень я у ніч розлуки.
Розривалось серце з болю та розпуки.
І було так гірко: люди - пересуди...
Не вкусивши плоду – не затерпнуть губи.
Тай рознесло вітром квіти щей з листками.
Покотилась доля блудними стежками.
Кажуть: з пустоцвіту ягід не зібрати;
Як собі постелиш – так і будеш спати...

...Відшуміли весни. Відійшли тривоги.
Вже засохло терня й заросли дороги.
Та ночами сниться, а чи лиш здається,
Що шукаєш стежку до мойого серця.
Але я вже знаю: пишний цвіт в тернині
Не приносить щастя ні одній пташині,
Бо в колючім гіллі не заночувати.
Як собі хто стелить...
Як собі хто стелить...
Як собі хто стелить...
Так і буде спати...

---

Текст добавил(а): Wyacheslav