Минусовка «Gonta (Гонта) – Полонина 2».

 

Там де гори й-полонини,й-де бистрії ріки,
Там зустрів красу гуцулку,і не знав де дітись.
Повела мене з-собою у місцини дивні,
І відкрила полонина нам свої обійми )-2р.

П-в.
Полонина-полонила мою грішну душу,
І тепер на-полонину я вертатись мушу.
Полонила мою душу дівчина-гор*янка,
І нема мені спокою ні-вночі,ні-зранку.
І нема мені спокою ні-вночі,ні-зранку.

Розспукався цвіт кохання,там кожної ночі,
Дарувала полонина щастя нам охоче.
А дівчина малювала неземні малюнки,
Найсолодші в цілім світі диво-поцілунки )-2р.

П-в.
Полонина-полонила мою грішну душу,
І тепер на-полонину я вертатись мушу.
Полонила мою душу дівчина-гор*янка,
І нема мені спокою ні-вночі,ні-зранку.
І нема мені спокою ні-вночі,ні-зранку.

Де узявся вітер буйний,хмари небо вкрили,
Довелось мені спускатись із-гір надолину.
Та у серці своїм завжди буду пам*ятати,
Полонину й-ту дівчину,що вміла кохати.
Полонину й-ту дівчину,що вчила літати.

П-в.
Полонина-полонила мою грішну душу,
І тепер на-полонину я вертатись мушу.
Полонила мою душу дівчина-гор*янка,
І нема мені спокою ні-вночі,ні-зранку.
І нема мені спокою ні-вночі,ні-зранку.

П-ш. П-в.

Полонина-полонила мою грішну душу,
І тепер на-полонину я вертатись мушу.
Полонила мою душу дівчина-гор*янка,
І нема мені спокою ні-вночі,ні-зранку.
І нема мені спокою-.......П-ш.