Минусовка «Сорочинская Светлана – Свою любов тобі дарую, мамо».

 

1.Життя поспіша і вперед підганяє невпинно,
Але зупинюся я на перехресті доріг,
Бо є серед них та одна заповітна, єдина
Дорога, яка до матусі веде на поріг.
Там мама до мене простяге натруджені руки
І хвиля любові гаряча мене обпече.
Знесилена спрагла, мов після важкої розлуки
Я голову вдячну до неї схилю на плече.
Пр.
Свою любов тобі дарую, мамо.
Пробач, якщо мені не стане слів.
Вона така, як вітер над полями,
Як та ріка, що вийшла з берегів.
Вона така,як вітер над полями
Як та ріка,що вийшла з берегів.

2.І хоч я сама уже мати дорослого сина,
Весна відшуміла і літо спекотне буя.
Та часом здається мені - я маленька дитина,
У мить коли мама мене пригортає моя.
Навчала мене в цьому світі по совісті жити
І після падіння у гору здійматися знов.
Хіба ж є ціна, та яку б я могла заплатити
За мамину ласку і вірну жертовну любов
Пр.
Програш
Пр…………. Свою любов,тобі дарую, мамо

---

Текст добавил(а): СергейМ