ПIСНЯ НАДIЇ.
Я хотiв би злетiти, мов з крилами птаха,
У пидлуння небесне, в чарiвну красу,
I з небес подивитись, не маючи страху,
На свою Україну, на чисту росу,
Я хотiв заспiвати, цю пiсню надiї,
Пролунати як вiтер, щоб бачили в снах,
Але ворог назавжди забрав моi мрiї,
I тепер я залишусь у ваших серцях.
Пам’ятайте мене вiд Донецька до Львову,
Вiд шахтарских степiв до Карпатських вершин,
Я нiколи не зможу повернутись додому,
Я навiки залишусь в мовчаннi один,
Але пiсня моя буде жити, у серцi,
У любовi, у вiрi, в надii, в вiках,
I частинку землi, що на стоптаних берцях,
Я з собою вiзьму, щоб була в моiх снах.
с о л о:
м о д у л я ц i я:
Я хотiв би пiднятись, мов чиста зiрниця,
Як орел, в небеcа, на високiй струнi,
Щоб почули цю пiсню всi хлопцi в спiдницях,
Котрим байдуже все, на Вкраїнськiй землi,
Але ворог назавжди закрив моi очi,
Моя пiсня не зможе лунати в вiках,
Не зникають герої, мов сльози дiвочi,
Назавжди моя пiсня залишиться в снах.
|
-