Минусовка «Лазарович Василий – Пісня про рушник».

 

Рідна мати моя, ти ночей недоспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Ридна маты моя, ты ночэй нэ доспала
И водыла мэнэ у поля край сэла.
И в дорогу далэку, ты мэнэ на зори проводжала
И рушнык вышываный на щастя дала
И в дорогу далэку, ты мэнэ на зори проводжала
И рушнык вышываный на щастя, на долю дала.
Хай на нёму цвите росяныста дорижка
И зэлэни лугы й соловйини гаи
И твоя нэзрадлЫва матэрЫньска ласкАва усмИшка
И засмучэни очи хороши твойи
И твоя нэзрадлЫва матэрЫньска ласкАва усмИшка
И засмучэни очи хороши, блакытни твойи.
Я визьму той рушнык, постэлю начэ долю,
В тыхим шэлэсти трав, в щебэтанни дибров
И на тим рушныкови, оживэ всэ знаёме до болю
И дытынство, й розрозлука и вирна любов.
И на тим рушныкови, оживэ всэ знаёме до болю
И дытынство, й розрозлука й твоя матэрынська любов.

---

Транскрипцию добавил(а): Александр ХХ