Минусовка «Янченко Николай – Мамина вишня».

 

День за днем відпливають від мене роки,
Наче птахи вони відлітають.
Наче листя несуть бистрі води ріки,
І назад вже ніяк не вертають.
Впала перша на скроні мої сивина,
Літа повертають у осінь.
Тільки мамина вишня, що біля вікна,
Тягне віти свої, в неба просить:

ПРИСПІВ:

Мало хто знає, чому серце крає
Мамина вишня, що біля вікна,
Цвітом весняним мене осипає,
Стоїть, похилившись, мов мати сумна.

ПРОГРАШ

Ніби вчора була моя перша весна,
Мене мати за руку водила,
І в садочку, що біля самого вікна
Молоденькі дерева садила.
А роки йшли і йшли, з ними разом росли,
Садочок став гарний і пишний,
Кожну весну у ньому дерева цвіли,
Та найкраще з них – мамина вишня!

ПРИСПІВ:

Мало хто знає, чому серце крає
мамина вишня, що біля вікна,
Цвітом весняним мене осипає,
Стоїть, похилившись, мов мати сумна.

Де б не блукав я по білому світу,
жде мене вишня з далеких доріг.
Вкриє весною мене білим цвітом,
мов, мамина хустка впаде біля ніг.

Мало хто знає, чому серце крає
мамина вишня, що біля вікна,
Цвітом весняним мене осипає,
Стоїть, похилившись, мов мати сумна…

Русский текст:

Снова приснилось детство
Теплое, словно весна.
Вишня бусы надела,
Веселая мама, грустна.
Там за село провожала
Юную долю мою...
Весело мне щебетала
Мамина вишня в саду,
Вдаль голубыми ветрами
Весны с годами плыли.
Ранним туманом у мамы
Косы, как дым, зацвели.
Мама в тревогах венчала
Жданое счастье ль беду...
И, как всегда, мне кивала
Мамина вишня в саду.
Близкое и сокровенное
В прошлом…Душа кричит...
Там моя мама навстречу мне
Тропкою в сад спешит
И, как раньше бывало,
В хату за стол зовет...
Мамина вишня роняет
Свой нежно белый цветок.
Чудная песня детства
В сердце звучит, как струна.
Словно святая молитва
Края родного луна.
И не обрадует лето
Юную душу мою...
Плачет теперь белым цветом
Мамина вишня в саду.