Минусовка «Бучинская Наталья – Перше кохання».

 

В полі чистому у травневому
По пшениці легко хвилі котяться.
За левадою любиш ти мене,
А до нього моя пісня проситься.

Ой, любов моя, сиза горлице
Над селом пливе яблуневий сніг.
Доторкнися лицем до мого лиця.
Як же ти без мене жити міг?

До плеча твого пригорнуся.
Упливли удвох по стежиночці.
Щоб навіки це не забулося
Сипле жайворон намистин очки.

Ой, любов моя, сиза горлице
Над селом пливе яблуневий сніг.
Доторкнися лицем до мого лиця.
Як же ти без мене жити міг?

Вітер косами ніжно бавиться.
Подивись мені в очі, вірний мій.
Серце, нібито, промовляється:
Я навік твоя, ти навіки мій.

Ой, любов моя, сиза горлице
Над селом пливе яблуневий сніг.
Доторкнися лицем до мого лиця.
Як же ти без мене жити міг?

Ой, любов моя, сиза горлице
Над селом пливе яблуневий сніг.
Доторкнися лицем до мого лиця.
Як же ти без мене жити міг?

Ой, любов моя, сиза горлице
Над селом пливе яблуневий сніг.
Доторкнися лицем до мого лиця.
Як же ти без мене жити міг?

Ой, любов моя, сиза горлице
Над селом пливе яблуневий сніг.
Доторкнися лицем до мого лиця.
Як же ти без мене жити міг?