Минусовка «Васильковский Юрий – Пані-осінь».

 

Нам здавалось, що без краю літо,
Нам здавалось, не зів‘януть квіти..
Ми його тепло за дар сприймали,
Ми раділи літу. Ми кохали!
Та воно так швидко пролетіло,
І дощами всі стежки розмило,
Вже берізки вбралися в обнову.
Шо ж так хочеться у літо знову?

Приспів:
А на дворі, а на дворі пані-осінь,
Вона в гості нас люб’язно просить,
Прохолодою про себе заявляє,
Нам доріжки листям вистеляє.
А за вікнами панує, друзі, осінь.
І хоча вона гостинно просить,
Пам’ятати варто за життя,
Що не має в літо вороття!

Ту сторінку славну вже закрито,
Та коли згадав я наше літо,
Шось під серцем сумом защеміло,
Й ніби русло долі обміліло.
Нам колись життя без меж здавалось...,
Та як срібло до чола закралось?
Відлетіло літо з журавлями...
Чи було те диво, друзі, з нами?