Минусовка «Городинский Станислав – Українцям».

 

Стою, розтерзаний життям,
На перехресті зрілих літ.
Що назбирав я по світах,
В душі не зажива, болить.
Я не зумію промовчать,
Я не посмію не сказать:
Доволі вже, по крові браття,
Вам Україну шматувать!

Приспів:
Не надійтесь, брати, на чужі сильні крила,
Не одного вже з вас чужина загубила.
Не цурайтесь, брати, свого роду й коріння, |
Такі будуть плоди, яке було насіння. | (2)

Знов постріли летять в минуле,
Щоб пам'ять нашу розбудить.
Народ ніколи не забуде
Ту рану, що в душі болить.
Ви сумніви усі розвійте,
Щаслива днина знов гряде.
Ви тільки вірте, твердо вірте:
Була Вкраїна, і буде!

Приспів.