Минусовка «Городинский Станислав – Іду».

 

Вже стільки років, наче привид,
Блукаю в мареві надій,
В дрімучих хащах пересудів,
У глибині таємних мрій.
Вже в жилах кров тече повільно
І притупився гострий зір,
За кожним кроком стежать пильно,
І я, неначе дикий звір.

Приспів:
Іду, щоб дійти до світла, |
Іду, щоб вийти з мерзлоти, |
Іду, минаючи капкани, |
Іду своє тепло знайти! | (2)

Усе життя - глибока прірва,
Безодня мороку і зла,
Історії страшної, діти,
Забула Бога ця земля.
Переплелись, як павутина,
Дорогам цим нема кінця,
Але живе іще надія -
Колись скінчиться мука ця!

Приспів. (2)