Минусовка «Городинский Станислав – Благання».

 

Я вже дуже зістарілась, сину,
Стала срібною чорна коса,
Ти ж дивись, не спізнись на обжинки,
Поки слід мій не змила роса...
Вже немає твоєї калини,
Лиш барвінок ще в'ється в саду,
Я тебе виглядаю з чужини,
І з надій нашу правду плету.

Приспів:
Рано-вранці стою біля тину,
Чи не дасть листоноша листа,
Перехожим вдивляюсь у спину -
Може, син мій до дому верта?..
Рано-вранці стою біля тину,
Чи не дасть листоноша листа,
Перехожим вдивляюсь у спину -
Може, гість мій до дому верта?..

Та нечасто трапляються вісті,
Видно в тебе немає часу.
Заблукав ти з турботами в місті,
Та і цю я вгамую сльозу...
Я вже дуже зістарілась, синку,
Закінчились мої вже жнива,
Тож дивись, не спізнись на обжинки,
Поки мати твоя ще жива!

Приспів.

Рано-вранці стою біля тину, |
Чи не дасть листоноша листа, |
Перехожим вдивляюсь у спину - |
Може, гість мій до дому верта?.. | (2)