Минусовка «Анисимовы Любовь и Виктор – Лелеча доля».

 

Говорила мати у літа далекі,
Що мене до хати принесли лелеки.
Не сказала сину в золотий свят-вечір,
Що вони лишили й доленьку лелечу.

А як чула клекіт, завмирала в полі:
Принесіть, лелеки, нелелечу долю,
Принесіть, лелеки, нелелечу долю.

Плинуть хмари сині, сині хмари й сірі,
Жаль мені, що нині я в лелек не вірю.
А як заклекочуть - лину в небо чисте,
Полетіти хочу у своє дитинство.

Поклонитись полю на чотири боки
За лелечу долю й пережиті роки,
За лелечу долю й пережиті роки.