Минусовка «Пискарёва Татьяна – Сонце».

 

За високі гори сонце відлітало
Билося крильцями у небесну даль,
Я ж його так довго-довго проводжала
Мабуть серце знало, що прийде печаль.
Приспів:
Мамо, де ж те сонце, щоб спалило біль мій,
Щоб зігріло душу, навіть у пітьмах,
Я ж без того сонця вже не буду вільна,
Вже не буду вільна як прийде зима.
Вітер в моїх думах, ніч у кожнім слові,
А біля віконця не згаса свіча,
Може й не буває вічної любові,
Та я ж бачу сонце у його очах.

---

Текст добавил(а): Wyacheslav